Дослідники підтвердили, що спори моху здатні витримувати суворі умови космічного простору протягом тривалого періоду часу – майже дев’ять місяців на зовнішній поверхні Міжнародної космічної станції (МКС) – і залишатися життєздатними після повернення на Землю. Відкриття кидає виклик уявленням про межі життя та може мати значні наслідки для майбутніх досліджень космосу та потенційних позаземних екосистем.
Несподіване виживання в екстремальних умовах
Дослідження під керівництвом Томомічі Фуджіта з Університету Хоккайдо в Японії розглядало вплив спор Bryum argenteum (сріблястого моху) на вакуум, радіацію та коливання температури в космосі. Незважаючи на очікування майже повної загибелі, більше 80% спорофітів пережили 283-денну місію. Більш того, майже 90% вцілілих спор змогли прорости і вирости в лабораторних умовах.
Ця стійкість особливо приголомшлива, враховуючи, що більшість організмів, включаючи людей, не можуть витримати навіть короткочасний вплив космічного вакууму. Команда Фуджіти виявила, що хоча ультрафіолетове випромінювання становить найбільшу загрозу, спорофіти продемонстрували надзвичайну здатність протистояти комбінованим стресам.
Чому мох важливий: еволюційна адаптація
Мохи, одні з найдавніших наземних рослин, розвинулися понад 400 мільйонів років тому до розвитку судинних систем, які транспортують воду та поживні речовини. Їхня простота не дорівнює* крихкості; насправді багато видів процвітають в екстремальних умовах на Землі, від арктичної тундри до пустелі.
Це дослідження показує, що ця вроджена стійкість поширюється за межі нашої планети. Спори моху мають внутрішні клітинні механізми, які дозволяють їм витримувати умови, смертельні для більшості інших форм життя. Це не зовсім дивно; подібна стійкість спостерігалася у бактерій і повільних тварин. Однак рівень виживання спор моху після такого тривалого впливу надзвичайно високий.
Наслідки для дослідження космосу
Дослідження може прокласти шлях для створення стійких екосистем на інших планетах. Фудзіта сподівається, що ця робота стане відправною точкою для створення систем життєзабезпечення на Місяці, Марсі чи за їх межами.
Математичне моделювання показує, що спорофіти можуть виживати в космосі приблизно 5600 днів, що вказує на набагато більшу толерантність, ніж вважалося спочатку. Хоча рівень хлорофілу А впав на 20% під час місії, спори залишалися функціональними.
«Це дослідження демонструє дивовижну стійкість життя, яке зародилося на Землі», — сказав Фудзіта. Це відкриття підкреслює можливість використання простих організмів, таких як мох, для створення самопідтримуваного середовища в позаземних середовищах.
Здатність вирощувати рослини в космосі не тільки забезпечить їжею та киснем майбутніх астронавтів, але й сприятиме психологічному благополуччю, пропонуючи зв’язок із біосферою Землі. Це дослідження підкреслює дивовижну адаптивність життя та відкриває нові можливості для тривалої колонізації космосу.
