Нові дослідження підтверджують, що неандертальці активно полювали на прямозубих слонів, величезних істот, які мешкали в Європі більше 125 000 років тому. Дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, надає прямі докази організованих стратегій полювання, спростовуючи харчувалися падаллю цих гігантських тварин.
Відстеження Гігантів у Часі
Дослідники проаналізували зуби чотирьох прямозубих слонів (Palaeoloxodon antiquus), виявлених на ділянці Ноймарк-Норд у Німеччині. Використовуючи аналіз ізотопів стронцію, вони реконструювали переміщення тварин протягом кількох років. Результати показали, що деякі слони долали до 300 кілометрів, перш ніж були вбиті, що вказує на те, що вони не були місцевими для мисливських угідь. Такий рівень мобільності можна порівняти з поведінкою сучасних слонів, де самці кочують ширшими територіями, ніж самки.
Підлога та Моделі Полювання
Дослідження також визначило пів слонів: три самці та одна самка. У двох самців було виявлено ізотопні підписи, які не відповідають місцевим гірським породам, що ще більше підтверджує їх далекі міграції. Концентрація останків у Ноймарк-Норд, у поєднанні з ізотопними даними, дозволяє припустити, що неандертальці навмисно полювали на слонів, а не просто робили випадкові вбивства.
Запланована Операція
“Все вказує на організоване полювання, в якому навіть таких величезних тварин могли цілеспрямовано переслідувати”, – заявила доктор Олена Армаролі, провідний дослідник з Університету Модени та Реджо-Емілії. Це говорить про те, що неандертальці мали докладні знання про місцевість, ефективно співпрацювали і ретельно планували свої полювання. Полювання на прямозубих слонів, вага яких досягала 13 тонн, зажадала б узгоджених зусиль і значної майстерності.
Досягнення в Палеопротеоміці
Дослідження також знаменує собою методологічний прорив: це перший випадок використання палеопротеоміки для визначення статі європейських прямозубих слонів за білками, що збереглися в зубній емалі. Ця техніка надає новий інструмент розуміння поведінки доісторичних тварин.
Це відкриття зміцнює розуміння того, що неандертальці були не просто опортуністичними падальниками, а здібними мисливцями, які стратегічно використовували велику дичину на великих територіях. Здатність планувати та здійснювати такі полювання демонструє рівень когнітивної та соціальної складності, раніше недооцінений у популяція.
