Астрономи чухають голови над недавнім космічним спалахом під назвою EP241107a, який виявив китайський космічний телескоп Ейнштейна. Триваючи лише кілька годин і досягаючи величезної яскравості в м’якому рентгенівському випромінюванні, цей швидкоплинний рентгенівський перехідний процес (FXT) став спокусливою таємницею: що спричинило цей короткий викид енергії? Хоча BPR, як відомо, важко визначити через його непередбачувану природу, нова робота надає переконливі докази на користь походження гамма-променів (гамма-випромінювання).
BDP залишаються чимось на зразок загадки. Ці інтенсивні, але швидкоплинні спалахи м’якого рентгенівського випромінювання можуть виникати внаслідок різноманітних астрономічних подій — зоряних спалахів, ударних хвиль наднової зірки або навіть вибухового загибелі масивних зірок, відомих як довгі ОТО. Розуміння їх походження вкрай важливо для розгадки жорстоких процесів, що відбуваються у Всесвіті.
Широкий рентгенівський телескоп Ейнштейна (WXT) вперше спостерігав EP241107a 7 листопада 2024 року. Його двійник у видимому світлі було швидко виявлено, що дозволило астрономам визначити місцезнаходження перехідного процесу та вивчити його властивості далі за допомогою наземних телескопів, таких як GROWTH-India Telescope та Chandra Himalayan Telescope.
Спостереження створили складну картину. EP241107a випромінював радіохвилі разом з рентгенівськими променями. Його червоне зміщення, що вказує на відстань від Землі, було виміряно на 0,457. Важливо те, що пікова рентгенівська яскравість перехідного процесу (3,4 квіндецильйонів ерг/с) перевищила типові очікування для рентгенівських спалахів від наднових, що свідчить про більш потужну подію. Після цього після спалаху спостерігався загасаючий потік рентгенівського випромінювання, який тривав близько години. Подальший аналіз показав, що головна галактика EP241107a мала вражаючу зоряну масу в два мільярди Сонць і мала помірну швидкість утворення зірок.
Дослідники порівняли ці характеристики, особливо радіохвилі та криві оптичного світла, з іншими відомими космічними перехідними процесами, включно з тими, які створює GI. Результати вражаючої подібності привели їх до висновку, що EP241107a найбільше відповідає поведінці, очікуваній від післясвітіння GI.
Однак це не був типовий яскравий гамма-вибух. Зокрема, під час цієї події не було зафіксовано прямого виявлення гамма-випромінювання. Крім того, спостережувані характеристики вказують на незвичайний кут огляду — по суті «з боку» вибуху, а не безпосередньо вниз по його осі. Ця комбінація вказує на відносно слабкий GI, де потужний потік енергії не був сфокусований в інтенсивні гамма-промені, які легко досягають Землі.
Хоча для остаточного підтвердження гіпотези HI потрібні додаткові спостереження, ця робота надає переконливі докази надзвичайно енергійної та рідкісної космічної події. Він також підкреслює силу багатогерцевої астрономії, щоб розгадати таємниці, приховані в цих швидкоплинних спалахах світла на величезних міжзоряних відстанях.
