Нові дані з Ефіопії свідчать про те, що кілька видів гомінідів, у тому числі нещодавно ідентифікований Australopithecus deyiremeda, співіснували приблизно 3,4 мільйона років тому. Це відкриття, засноване на надзвичайно добре збережених кістках стопи, змінює наше розуміння ранньої еволюції людини та ставить під сумнів ідею строго лінійного розвитку видів.
Нога від Буртеле: загадка, розгадана
У 2009 році дослідники на чолі з Йоханнесом Хайле-Селассіє виявили вісім кісток гомінідів, що утворюють праву стопу, у регіоні Буртеле в ефіопському регіоні Афар. Ця «ступня Буртеле» вирізнялася протилежним великим пальцем, схожим на горилу, що вказує на здатність лазити по деревах. Початковий аналіз показав, що стопа не належить більш відомому Australopithecus afarensis (вид «Люсі»), що спонукало шукати її справжнього власника.
Загадка полягала в тому, чи належала стопа іншому виду Australopithecus або більш примітивному роду Ardipithecus, який передував Australopithecus більш ніж на мільйон років. Відкриття залишків щелепи та зуба з того самого місця в 2015 році призвело до ідентифікації нового виду: Australopithecus deyiremeda. Хоча вважалося, що це був власник стопи, остаточному підтвердженню спочатку заважали розбіжності у віці.
Підтвердження завдяки Fossil Data
Подальші розкопки 2016 року дали нижню щелепу A. deyiremeda лише за 300 метрів від початкового місця, де було виявлено підніжжя, і того самого геологічного віку. Це остаточно встановило, що нога з Буртеле належала A. дейіремеда.
Дієтичні відмінності та мирне співіснування
Ізотопний аналіз вуглецю в зубах A. deyiremeda показав, що раціон в основному складався з дерев і кущів. На противагу цьому зуби A. afarensis вказують на перевагу трав. Ця відмінність у харчуванні свідчить про мінімальну конкуренцію за ресурси, підтверджуючи гіпотезу про те, що два види мирно співіснували в одному середовищі.
Хайле-Селассіє припускає, що A. deyiremeda міг проводити час на деревах, тоді як A. afarensis бродили по сусідніх трав’янистих рівнинах, зводячи до мінімуму прямий конфлікт. Це ставить під сумнів давнє переконання, що рання еволюція гомінідів була строго лінійною, коли один вид завжди змінював інший. Нові дані показують, що кілька близькоспоріднених видів процвітали одночасно, навіть у безпосередній близькості один від одного.
Наслідки для еволюції людини
Це відкриття розширює наше розуміння походження людини. Це свідчить про те, що співіснування, а не постійна конкуренція, може бути глибоко вкорінене в нашій еволюційній історії. Як зазначає Керрі Монгл з Університету Стоуні Брук, ці знахідки необхідні для отримання повнішої картини різноманітності гомінідів в епоху пліоцену.
Докази підтверджують, що еволюція людини була не простою драбиною, а складним розгалуженим кущем, де багато видів ділили ландшафт протягом тривалих періодів часу.
