Неодноразові спроби Дональда Трампа придбати Гренландію загострили питання для європейських країн: наскільки вони залежні від американських технологій і чи взагалі можливе звільнення від цієї залежності? Повні бойкоти нереальні, але геополітичний тиск змушує переглянути цифровий суверенітет. Ця ситуація підкреслює довгострокову тенденцію залежності, яку багато європейських урядів лише зараз починають вирішувати.
Реальність впливу американських технологій
Повний бойкот американських технологій недоцільний. Перехід з iPhone на Samsung все ще поміщає користувачів в екосистему Android, що належить американській компанії Google. Навіть китайські альтернативи, такі як Huawei, просто передають залежність іншій геополітичній силі. Це не лише апаратне забезпечення: домінуючі соціальні мережі (Facebook, Instagram, X, Snapchat) і потокові сервіси (Netflix, Disney+, Amazon Prime Video) переважно американські. TikTok, незважаючи на своє китайське походження, все більше піддається впливу США. Spotify залишається рідкісним винятком як основна платформа щоденного використання за межами США.
Йдеться не лише про зручність, а й про інфраструктуру. Європейські державні служби значною мірою покладаються на американські платформи, такі як Microsoft і Google. Це створює вразливість: ворожа адміністрація США може легко порушити роботу європейських систем. Нинішня дискусія навколо Гренландії вимагає ближчого розгляду цього зв’язку.
Нові альтернативи, але з обмеженнями
Європа має варіанти. Французькі компанії розробили Qwant (пошукова система) і Mistral (конкурент ChatGPT). Нішеві виробники смартфонів, такі як Liberux Nexx (на базі Linux) з Іспанії та Volla (власна ОС) з Німеччини, пропонують альтернативи, але їм бракує масової привабливості.
Більше питання полягає в тому, чи можуть уряди та компанії систематично зменшувати залежність. Деякі вже роблять це: листопадовий саміт у Берліні висловив сім політичних пунктів для зміцнення європейських технологічних компаній. Ініціатива «EuroStack» виступає за «купівлю, продаж і фінансування» внутрішніх хмарних обчислень, штучного інтелекту та комунікаційних послуг, оскільки лише 1% цифрової інфраструктури Європейської Комісії наразі належить Європі.
Ціна суверенітету
Побудова суверенного цифрового стеку коштувала б дорого – можливо, трильйони євро, – але прихильники стверджують, що це необхідно для довгострокової безпеки. Покладатися виключно на вартість і колишні принципи відкритого ринку, не враховуючи геополітичні ризики, стає все більш наївним. Багато корпоративних і державних систем заблоковано в екосистемах Microsoft і Google, що ускладнює перехід.
Вже занадто пізно?
Деякі особи, які приймають рішення, сумніваються, чи можливе звільнення до того, як Трамп піде з посади в 2029 році. Однак, навіть якщо безпосередній вплив буде обмеженим, бездіяльність становить більший ризик. «Почати зараз — єдиний спосіб мати реальні варіанти на майбутнє», — каже Томмазо Валлетті з Імперського коледжу Лондона. Геополітична турбулентність вимагає більш надійного підходу до технологічної незалежності.
Шлях вперед непростий, але він неминучий. Європа повинна почати будувати альтернативи зараз, щоб уникнути майбутнього, коли її цифрова інфраструктура буде заручником іноземних держав.
