Сірий вовк біля узбережжя Британської Колумбії викликав наукові дебати: він просто набіг на горщик для крабів чи продемонстрував перше задокументоване використання інструментів диким псом? Камери з датчиками руху, встановлені корінною громадою Хейлзау, зафіксували, як тварина тягне горщик для крабів на берег і їсть наживку. Така поведінка, описана в журналі Ecology and Evolution, кидає виклик давнім уявленням про інтелект і здатність вовків вирішувати проблеми.
Відкриття та суперечки
Для Кайла Артелла, еколога з проекту Hailzav Wolf and Biodiversity Project, ці кадри є «повністю революційними». Впевненість і працездатність вовка говорять про те, що це не перша його зустріч з пасткою для крабів. Таку поведінку помітили в першу чергу рейнджери Hailzav, які знайшли багато пасток, витягнутих на пляжі, без наживки. Камери не лише ідентифікували винуватця, а й зафіксували подібну поведінку інших вовків.
Проте, чи вважається це «використанням інструменту», є предметом дискусії. Наукове визначення використання інструменту — навмисне маніпулювання об’єктом для досягнення мети — є предметом дискусій. Дехто стверджує, що навмисне смикання вовка за рятувальну мотузку буя — багатоетапний процес, що включає неодноразові входи у воду — відповідає критеріям. Інші, такі як Бенджамін Бек, колишній куратор Смітсонівського інституту, який сформулював визначення поведінки тварин у використанні інструментів, стверджують, що вовк не встановлював і не контролював функціональний зв’язок між буєм, мотузкою та пасткою, класифікуючи це як «використання об’єкта», а не «використання інструменту».
Розширення розуміння інтелекту собак
Незалежно від технічного визначення, вчинок демонструє новий вимір собачої хитрості. Біолог-еволюціоніст Роберт Шумейкер зазначає, що кадри «розширюють наше розуміння поведінки вовка». Зоолог Дейв Мех, який вивчав вовків понад 60 років, бачить у рухах вовка чіткий причинно-наслідковий зв’язок — буй із мотузкою, мотузка з пасткою, пастка з їжею — що свідчить про значні розумові здібності.
Для Вільяма Хоусті, спадкового вождя Хайлзави, така поведінка перегукується з усними переказами, які розповідають про час, коли вовки та люди могли переходити між світами. Це спостереження зміцнює розуміння того, що вовки мають рівень інтелекту, який раніше недооцінювався.
Наслідки та майбутні дослідження
Цей випадок підкреслює, що вовки не просто хижаки, а істоти, здатні вирішувати складні проблеми. Це відкриття може стимулювати подальші дослідження інтелекту та поведінки собак, кидаючи виклик давнім уявленням про когнітивні здібності тварин.
Спостереження показують, що вовки мають інтелект, який дозволяє їм сприймати та використовувати ресурси несподіваним чином. Це розширює наше розуміння когнітивних можливостей диких псових і підтверджує необхідність подальшого вивчення їх поведінки в природному середовищі.
