Астрономи безпосередньо спостерігали зіткнення двох великих астероїдів навколо молодої зірки Фомальгаут, відкриття, яке переосмислює наше розуміння того, як формуються планетарні системи. Несподівана частота цих подій свідчить про те, що сильні зіткнення можуть бути набагато більш поширеними на ранніх стадіях розвитку зірок, ніж вважалося раніше, що потенційно дає змогу зрозуміти хаотичне походження нашої власної Сонячної системи.
Зникаюча «планета» та поява пилових хмар
Протягом багатьох років дослідники обговорювали природу об’єкта, що обертається навколо Фомальгаута, вперше визначеного в 2008 році як потенційна планета під назвою Фомальгаут b. Подальші спостереження не дали остаточного результату: об’єкт з’являвся і зникав з часом. Нові дані космічного телескопа Хаббл підтверджують, що Фомальгаут b, ймовірно, був зовсім не планетою, а величезною хмарою пилу, утвореною в результаті зіткнення астероїда високої енергії.
Невдовзі після того, як Фомальгаут b зник, з’явилася нова яскрава пляма, що отримала назву Фомальгаут cs2, і тепер дослідники вважають це черговим зіткненням. Швидкість, з якою утворилася ця нова хмара, виключає можливість того, що вона була планетою, підтверджуючи, що ці події відбуваються зараз, а не просто випливають із минулих ударів.
Чому це важливо: вікно в минуле нашої Сонячної системи
Спостереження двох таких ударів протягом двох десятиліть є статистично малоймовірним: поточні моделі передбачають, що ці події мають відбуватися лише раз на 100 000 років або рідше. Це свідчить про те, що ранні планетні системи можуть бути набагато більш нестабільними, ніж вчені припускали раніше.
Наслідки величезні. Ранне формування планет, ймовірно, було насильницьким процесом із частими зіткненнями, які визначали орбіти та склад планет. Розуміння цього зараз може допомогти нам пояснити, як утворився Місяць Землі та чому наша Сонячна система має таку структуру.
«Нам більше не потрібно покладатися виключно на теорію, щоб зрозуміти ці жорстокі зіткнення; ми можемо їх побачити», — пояснює Пол Калас, провідний дослідник проекту.
Майбутні спостереження та телескоп Джеймса Вебба
Подальші спостереження плануються протягом наступних трьох років за допомогою телескопів Хаббл і телескопа Джеймса Вебба (JWST). Чудові інфрачервоні можливості JWST дозволять вченим відслідковувати еволюцію хмари пилу навколо Фомальгаута cs2 і шукати залишки Фомальгаута b, які зараз зникають.
Це дослідження ставить під сумнів ідею про те, що формування нашої Сонячної системи було унікальним. Докази свідчать про те, що сильні зіткнення є звичайним явищем на ранніх стадіях розвитку планети. Як зазначає Кіппінг, «ми можемо бути не такими незвичайними, як деякі припускають».
Продовження спостережень навколо Фомальгаута обіцяє виявити, чи є такі події нормою чи аномалією, уточнюючи наші моделі планетарної еволюції та надаючи нові ключі до ранньої історії нашого власного космічного середовища.
