Мене задолбали працювати за інших. У мене відчуття, що я на вічних побігеньках. Вже майже півтора року я не можу дозволити собі нормальний відпустку.
Спочатку у наступника токсикоз. Гаразд, знижуємо їй навантаження, я ж все розумію. У травні-червні ти, дорогенька, поїхала у відпустку з наступним декретом. Я орала за двох. А, ну так, інша дорогенька вийшла з декрету, і я взяла два з половиною тижні в липні-серпні. Дуже приємно пройшло моє времечко: поїздка на операцію та реабілітація. І застереження лікаря: ось зараз ще півроку на уколах, у тимчасовому клімаксі, щоб заглушити хвороба, а потім тобі до квітня час на спроби завести дитину природним шляхом.
26-річчя я зустріла з обіцянкою, що з вересня, коли твоїй дитині дадуть місце в яслах, зміни будемо ділити порівну. Наївно вірити, так? Почалися регулярні дитячі соплі, температури, проноси. Так ці інфекції ти, люба моя змінниця, у дні своїх нечастих появ перетягла на мене. І ось я сиджу з повислими чомусь в горлі соплями на роботі, бо я заступник, а начальник у відпустці у санаторії. Я добре її розумію: вона багато працює, і пізня осінь — єдиний період, коли хоч зі скрипом, але можна впоратися зі справами без неї. Удвох. Але тоді я була сама за трьох.
Потім ти обіцяла, що з нового року все устаканиться, тим більше, що тобі потрібні гроші на третій за півроку аборт. Ось тільки дитину треба забирати з садка, і всі вечірні зміни однозначно мої. І субота в мене зазвичай робоча. Ти будишь мене вранці, розмазуючи в трубку сльози: чоловік спить п’яний, сина ти залишити з ним не можеш. Мої плани в черговий раз накрилися. Вже весна щосили. Дитячі соплі в розпалі, папаша дитини пиячить.
Слухай, я розумію, що тебе твої проблеми теж дістали. Мені шкода тебе. Іноді мені затримують зарплату, щоб дати тобі в борг. Я розуміюче мовчу. Та й борг повернеш, я знаю. Але ти мені обіцяла тиждень відпустки, а в перший його день смикнула мене на тиждень роботи у дві зміни. Я і до цього в рідкісні вихідні вже смикалася від телефонного дзвінка: що, знову треба вийти на роботу? Звичайно, у мене ж немає сімейних труднощів. Але не я ж тобі алкаша вибрала, який пропадає і не сидить з дитиною!
Дівчатка-наступника, ваші декрети і маленькі діти, звичайно, чудові. Мені б самій хотілося. Я люблю свою роботу, але мені теж потрібен відпочинок. Я задовбали — як мінімум тому, що зараз травень, і шансів на свій декрет у мене все менше.
