Ми з чоловіком іноді любимо влаштувати собі вільний від готування вечір і піти в кафе. Не дорогий ресторан, а таке цілком демократичне кафе середнього рівня. Їжа різного ступеня смаколики — тут вже як пощастить, — але спробувати що-небудь новеньке хочеться, благо таких закладів у нас повно. Мене задовбав один-єдиний момент: мені завжди потрібна склянка води. Просто склянку води. Не мінералка, не сік, не вино, не чай, не вода з льодом — просто звичайна питна вода. В чому проблема, здавалося б? Але офіціанти дивляться на мене як на інопланетянина.
Справа в тому, що у мене невроз. Колись ми з друзями поїхали на шашлики, було гамірно і весело, і я, не розжувавши шматок повністю, спробувала його проковтнути. І він став у горлі — ні вдихнути, ні видихнути. Жах того, що відбувається не передати словами, тому що я зрозуміла, що ось прямо серед цієї галасливої компанії я і помру: кисню вже не вистачало, я почала втрачати свідомість, покликати на допомогу, а тіло хотіло тільки ковток повітря. Врятував мене чоловік — він помітив, що щось не так, зорієнтувався, застосував прийом Геймліха, що дозволило на якийсь міліметр зрушити цей чортовий шматок і хоч як-то проштовхувати повітря в легені. Далі ми впоралися. Але тепер я не можу їсти їжу, не запиваючи її водою. Навіть салат, навіть хліб.
Я не хочу кожен раз пояснювати офіціантам мої глибинні психологічні проблеми. Я не хочу сік або чай: сік далеко не до всіх страв підходить, а гаряче мені не допоможе. Алкоголь не люблю. Принесіть мені склянку води, а?
