Звонков нет

— Ми хотіли б придбати ноутбук в кредит.— Сідайте, давайте паспорт. (Перевіряємо документи. Ми вимушені відмовити вам в кредиті.— Але чому?— У нас дві причини на ваш вибір.

Доброго всім дня! Хочу відповісти сударыне. В нашій з Вами країні, на жаль, немає стандартного, загальноприйнятого звернення (як наприклад міс, або мадам).

Історія «Юність в таборах» сколихнула память. Ми теж колись були вожатими...На мотив «Чому гармонь співає»:Табір спить, табір спить.Ах, як хочеться поспати!Відпочити від суєти і дитячих криків.Настає відбій — дітям всім пора в ліжко,Ніжки вимити і заткнутися нарешті!В темряві, в темрявіЗаблищали вогники.Це діти нахабно курять на балконі.Трассерами летять вниз гарячі бички,Немов кулі на стрілецькому полігоні.А в кущах, а в кущах,А в кущах суцільний інтим!Там дівчата з кавалерами гуляють.Але не вони знають, що за ними ми стежимо,Що вожаті весь кайф їм обломают!На столі, на століКримський рожевий мускат.Відібрали у дітей вина три банки.Загалом, все як завжди — і ніхто не винен,Що знову педради вийшла пянка!Новий день настає,Народ прокидаєтьсяІ на дахах бадьоро сонечко грає.Чому, чому ночами вожатий пє?Від того, що совість вдень не дозволяє!

Ранок почався як звичайно: піЕкшн шов мій автобус, люди кинулися до дверей, жваво зашвырнулись, і ми поїхали. Через зупинку зал був забитий до відмови, і худенького студента, сів на останній зупинці, прищемити дверима.

Заходжу в магазин. Дівчина підходить до банкомату, набирає якийсь номер, вставляє десять рублів в купюроприймач. Чекає. Невдоволено корчиться, потім з повною «еврика» на обличчі ляскає себе по лобі:— Блін, а я каву чекаю!

Здрастуйте, дорогі мої «любителі собак і просто перехожі. До вас-то я і хочу звернутися в надії, що ви хоча б тут мене почуєте. Зараз видалися теплі вихідні, і багато дружною юрбою посунули відкривати шашличний сезон і просто гуляти по паркам і скверам.