Пригнічують виробники одягу, які проставляють розміри з якихось невідомих і неповторним навіть в рамках однієї фірми критеріям.
Вчора ось зарулила в улюблений фірмовий магазин нижньої білизни, набрала всякого різного красивого чоловіка порадувати. Дівчина на касі мені напівпошепки: «Це ж сорок шостий!» Очі великі-великі зробила, чекає. У мене ж 42-44 явно. Кажу, що все правильно. Будинки приміряла — ідеально. А в своєму розмірі буду на шинку з мотузочками схожа. Воно комусь треба?
У шафі спокійно сусідять XS і XL, 42 і 48, одна куртка навіть 52-го затесалася. Бюстгальтери є і на 70 по ребрах, і на 80. Взуття від 34 до 37. А скільки цікавих речей я просто не побачила з-за того, що вони висять у невідповідному секції магазину, нікому там не потрібні?
Добре не мати комплексів. А у кращої подружки є — сама визнає, що ніколи не одягне річ з цифрою більше, ніж вона про себе думає, нехай вона хоч сто разів «маломеркі». Усвідомлює свою проблему, але нічого не робить, просто сумно зітхає, дивлячись на мою чергову неформатну знахідку, каже, що мені пощастило, з комплексами. Уявляєте, як їй важко одягатися строго по цифрочками? А скільки таких закомплексованих покупців щодня проходить повз одягу та взуття, яка чекає саме їх?
А мене не задовбали, ні, буду себе і далі мисливцем в лісі представляти, вистежувати здобич. Весело ж!
