Слуга народу і президент кліки

0
68

Вступ на посаду шостого (!) президента України Зеленського цікаво порівняти з останніми инаугурациями правлячого майже 20 років Путіна.
В Україні радісні люди, посмішки, ентузіазм, Зеленський, пожимающий руки, робить селфи, яскрава мова в Раді, жива реакція залу. Скажете, постановка? Все відпрацьовано ще в серіалі «Слуга народу»?
Ок. Але чому у вас, за ваших постановочних можливості з разу в раз виходить все більше тужливе «кіно»?
Зачищені для Путіна вулиці Москви, снайпери на дахах, похмурі номенклатурні особи, улесливість спеціально відібраних гостей упереміж з ФСОшниками.
В Україні враження життя.
У Росії – окостеніння, застою.
На інавгурацію Зеленського прийшли колишні президенти (крім побіжного Януковича). Навіть тільки що залишив свій пост, який програв Зеленському Порошенко. А кого посадити вітати Путіна на його черговому вступі на посаду? Його власні статуї і поддувающего щоки Медведєва на колінах однієї з них?
Наступник першого президента Росії Єльцина, вічно другий Путін так і не став президентом. Не навчився ним бути. Жодного разу не був обраний на вільних виборах. І нічого доброго для нашої країни з цього не вийшло – війни, бідність, тривога за майбутнє.
Так, він затиснув країну в костенеющий з роками кулак, казково збагатився разом зі своєю клікою. Зумів розтягнути своє правління вже два десятиліття. Але не зміг зробити росіян щасливими, багатими та вільними.
Зеленський у своїй інавгураційній промові пообіцяв: «наступні п’ять років я зроблю все, українці, щоб ви не плакали». Якщо йому вдасться хоча б це – народ не дарма в нього повірив.
Але і благополучний результат чергових виборів президента в Україні, перемога Зеленського над чинним президентом країни Порошенко – вже моральна поразка російського начальства. Вже наочна демонстрація народу Росії, як потрібно змінювати свої влади. Це – крок до революції в головах російських громадян.
Оригінал

Радіо Азатутюн