Товариш Сталін доступно пояснює, чому в СРСР не заборонили горілку і чому держава ввела горілчану монополію.
«Два слова про одне з джерел резерву – про горілку. Є люди, які думають, що можна будувати соціалізм в білих рукавичках. Це – груба помилка, товариші. Якщо у нас немає позик, коли ми бідні капіталами і якщо, крім того, ми не можемо піти в кабалу до західноєвропейським капіталістам, не можемо прийняти тих кабальних умов, які вони нам пропонують і які ми відкинули, – то залишається одне: шукати джерел в інших областях. Це все-таки краще, ніж закабалення. Тут треба вибирати між кабалою і горілкою, і люди, які думають, що можна будувати соціалізм в білих рукавичках, жорстоко помиляються».
«Питання. Як ув’язуються горілчана монополія і боротьба з алкоголізмом?
Відповідь. Я думаю, що їх взагалі важко пов’язати. Тут є безперечна протиріччя. Партія знає про це суперечності, і вона пішла на це свідомо, знаючи, що в даний момент допущення такого протиріччя є найменшим злом. Коли ми вводили горілчану монополію, перед нами стояла альтернатива: або йти в кабалу до капіталістів, здавши їм цілий ряд найважливіших заводів і фабрик, і отримати за це відомі засоби, необхідні для того, щоб обернутися; або ввести горілчану монополію для того, щоб здобути необхідні оборотні кошти для розвитку нашої індустрії своїми власними силами і уникнути, таким чином, іноземну кабалу.
Члени ЦК, у тому числі і я, мали тоді бесіду з Леніним, який визнав, що в разі неотримання необхідних позик ззовні, доведеться піти відкрито і прямо на горілчану монополію, як на тимчасовий засіб незвичайного властивості.
От як стояв перед нами питання, коли ми вводили горілчану монополію.
Звичайно, взагалі кажучи, без горілки було б краще, бо горілка є зло. Але тоді довелося б піти тимчасово в кабалу до капіталістів, що є ще більшим злом. Тому ми вважали за краще менше зло. Зараз горілка дає більше 500 мільйонів рублів доходу. Відмовитися зараз від горілки, значить відмовитися від цього доходу, причому немає ніяких підстав стверджувати, що алкоголізму буде менше, так як селянин почне виробляти свою власну горілку, отруюючи себе самогоном.
Тут відіграють, очевидно, відому роль серйозні недоліки в частині культурного розвитку села. Я вже не кажу про те, що негайна відмова від горілчаної монополії позбавив би нашу промисловість більш ніж ½ мільярда рублів, які нізвідки було б відшкодувати.
Чи означає це, що горілчана монополія повинна залишитися у нас і в майбутньому? Ні, не значить. Горілчану монополію ввели ми як тимчасову міру. Тому вона повинна бути знищена, як тільки знайдуться в нашому народному господарстві нові джерела для нових доходів на предмет подальшого розвитку нашої промисловості. А що такі джерела знайдуться, в цьому не може бути ніякого сумніву.
Чи Правильно вчинили ми, віддавши справу випуску горілки в руки держави? Я думаю, що правильно. Якщо б горілка була передана у приватні руки, то це призвело б: по-перше, до посилення приватного капіталу, по-друге, уряд втратив би належним чином регулювати виробництво і споживання горілки, і, по-третє, воно ускладнило б собі скасування виробництва і споживання горілки в майбутньому.
Зараз наша політика полягає в тому, щоб поступово згортати виробництво горілки. Я думаю, що в майбутньому нам вдасться скасувати зовсім горілчану монополію, скоротити виробництво спирту до мінімуму, необхідного для технічних цілей, і потім ліквідувати зовсім продаж горілки.
Я думаю, що нам не довелося б, мабуть, мати справу ні з горілкою, ні з багатьма іншими неприємними речами, якби західноєвропейські пролетарі взяли владу в свої руки і зробили нам необхідну допомогу. Але що робити? Наші західноєвропейські брати не хочуть брати поки що влади, і ми змушені обертатися своїми власними засобами. Але це вже не вина наша. Це – доля».
**
«Ленін не вважав виключеним, що ми зможемо при відомих жертви з нашого боку врегулювати свої розрахунки по боргах з буржуазними державами і отримати велику позику або великі довгострокові кредити. Так думав він в період конференції в Генуї. При такій комбінації нам, звичайно, не довелося б вводити горілку. Але так як ця комбінація не здійснилася, а грошей для промисловості у нас не було, між тим як без відомого мінімуму грошових коштів ми не могли розраховувати на скільки-небудь стерпне розвиток нашої промисловості, від якого залежить доля всього нашого народного господарства, – то ми разом з Леніним прийшли до того, що доведеться ввести горілку.
Що краще: кабала закордонного капіталу, або введення горілки, – так стояло питання перед нами. Ясно, що ми зупинилися на горілці, бо вважали і продовжуємо вважати, що, якщо нам заради перемоги пролетаріату і селянства належить трішки выпачкаться в бруді, – ми підемо і на це крайній засіб заради інтересів нашої справи.
Питання цей стояв у нас на обговоренні ЦК нашої партії у жовтні 1924 року. Деякі члени ЦК заперечували проти введення горілки, не вказуючи, однак, ніяких джерел, звідки можна було черпати кошти для промисловості. У відповідь на це 7 членів ЦК, в тому числі я, внесли в пленум ЦК наступну заяву:
“Тов. Ленін влітку 1922 р. і восени того ж року (вересень) кілька разів заявляв кожному з нас, що, зважаючи безнадійності отримання позики за кордоном (провал Генуї), необхідно буде ввести горілчану монополію, що це особливо необхідно для створення мінімального фонду для підтримки валюти і підтримки промисловості Про все це вважаємо своїм обов’язком заявити через те, що деякі товариші посилаються на більш ранні заяви Леніна з цього питання»
Пленум ЦК нашої партії прийняв рішення про введення горілчаної монополії».
**
«… нинішній мирний складу нашої армії з 640 тисяч доведеться довести до 700 тисяч. Без цієї «реформи» немає можливості гарантувати (у разі блоку поляків з балтийцами) оборону Ленінграда і Правобережної України. Це не підлягає, по-моєму, ніякому сумніву. І навпаки, за цю «реформу» ми напевно забезпечуємо звитяжну оборону СРСР. Але для «реформи» потрібні немаленькі суми грошей (більшу кількість «пострілів», більшу кількість техніки, додаткове кількість командного складу, додаткові витрати на речове та продовольче постачання). Звідки взяти гроші? Потрібно, на мою думку, збільшити (наскільки можливо) виробництво горілки. Потрібно відкинути удаваний сором і прямо, відкрито піти на максимальне збільшення виробництва горілки на предмет забезпечення дійсної і серйозної оборони країни. Стало бути, треба врахувати це справа зараз же, відклавши відповідне сировину для виробництва горілки, і формально закріпити його в держбюджеті 30-31 року. Май на увазі, що серйозний розвиток цивільної авіації теж вимагає багато грошей, для чого знову ж таки доведеться апелювати до горілки».
