У жовтні 1919 року з Кронштадта вийшли в море чотири ескадрених міноносці типу «Новик» — «Гавриїл», «Свобода», «Костянтин» і «Азард» (на фото). Їм було поставлено завдання допомогти у відбитті наступу на Петроград білогвардійців. Те, що сталося згодом, до цього часу залишається таємницею.
Загалом, завдання у есмінців була не те щоб складною — поставити міни, щоб перешкодити можливим десантним операціями білих. Але замість цього есмінці потрапили на мінне поле, яке раніше встановив супротивник.
Те, що відбулося далі, інакше як катастрофою назвати було не можна. Послідовно підірвалися три есмінця. Врятувався тільки йшов останнім «Азард». Загинули 485 моряків.
Комісія, створена Реввоенсоветом Балтійського флоту, прийшла до висновку, що трагедія сталася із-за слабкої координації і майже повної відсутності розвідки району, в якій були спрямовані есмінці. При цьому до командного складу всіх чотирьох кораблів претензій не було. Комісія заявила про самовідданої діяльності комскладу, зробив все для порятунку суден та їх екіпажів.
Але пізніше з’явилася версія, що подія зірвало план таємної передачі кораблів англійцям. Нібито серед командного складу есмінців і у штабі Балтійського флоту була група колишніх офіцерів, яка і домовилася з англійськими спецслужбами про передачу. Британцям було відомо, куди прийдуть «новики». І вони заздалегідь зосередили там кораблі свого флоту — щоб оточити есмінці і примусити їх до здачі. Але підрив на мінах зірвав цей план.
Чи Так це насправді, питання відкрите. Якщо англійці знали, куди прийдуть радянські есмінці, то чому не повідомили змовникам про міни? Або вони про ці міни теж нічого не знали? Але тоді був ризик, що підірвуться і британські кораблі.
Жодних достовірних даних про змову немає. Хоча, звичайно, виключати таку можливість повністю теж не можна. Але через 100 років навряд чи можна буде встановити, що ж насправді сталося в Балтійському морі в жовтні 1919 року.
