Уявіть собі місце, куди вам необхідно добиратися протягом 9 днів. 9 днів пливти на хитної човні, навколо якої абсолютно нічого немає — тільки вода, яка здається абсолютно нескінченною, як ніби берега взагалі не існує.
Такий спосіб — це єдиний варіант дістатися до містечка Палмерстон, крихітного коралових атоли, що входить до складу островів Кука та розташованого у водах Тихого океану. Всього тут проживає 62 людини, які походять від одного англійця, який оселився в цьому зеленому куточку на краю землі близько 150 років тому.
Острів Палмерстон — це реальний приклад повільною, розміреною життя. На ньому немає жодного магазину. Щоб заробляти собі на життя, люди займаються рибальством і збиранням кокосів, а у вільний час вони роблять прикраси, грають у волейбол або плавають. Тим не менш, у них є електрика і навіть Інтернет, але тільки на пару годин в день. У деяких щасливчиків навіть є мобільні телефони і супутникове телебачення. Але там ніхто нічого не продає — гроші використовуються тільки для покупки припасів із зовнішнього світу. На острові є тільки два туалети, при цьому жителі збирають дощову воду для пиття. Життя там дійсно здається ідилічною — особливо по неділях, коли дзвонить церковний дзвін, щоб закликати людей на службу, після якої не дозволяється ні працювати, ні грати.
Містечко Палмерстон розташований на вершині стародавнього підводного вулкана, освіти, яке також називають атолом. Атолл складається з більше дюжини піщаних коралових острівців, які разом утворюють кільце вздовж коралового рифу і оточують лагуну. Що б там не було, риф виступає занадто високо на поверхню, тому на нього не можуть приземлитися літаки, вертольотам ж сюди також дістатися не під силу — потрапити сюди можна тільки вплав, на човні.
На острові є школа, церква і навіть бар
З одного боку, ізольована життя Палмерстона вигідна для самого острова, оскільки він залишається недоторканим. З іншого ж боку, віддаленість цього місця може іноді приводити до незручностей і навіть складнощів. Наприклад, на один візит до стоматолога можуть піти місяці — всього кілька днів, щоб вибратися звідти, але ще необхідно невизначений кількість часу, щоб повернутися назад, так як в цьому регіоні є великі проблеми з транспортом.
Острів Палмерстон був заселений в 19 столітті англійським теслею Вільямом Марстерсом і його трьома дружинами
Острів Палмерстон входить до складу островів Кука, названих на честь дослідника Джеймса Кука, якому приписують відкриття цих островів. Після відкриття острова тут ніхто не мешкав більше восьми десятиліть. Поки в середині дев’ятнадцятого століття англієць на ім’я Вільям Марстерс не опинився на Палмерстоне, який він беззастережно полюбив. У той час Палмерстон належав британському торговцю Джону Брандеру, якого Вільям зустрів на Таїті і який пізніше призначив Вільяма доглядачем Палмерстона і дозволив йому вирощувати і збирати там кокоси. Перебрався ж чоловік туди в 1863 році разом зі своєю дружиною, полінезійської жінкою і двома її кузинами (на яких він пізніше одружився).
Вільям Марстерс жив на острові за рахунок торгівлі кокосовим маслом
Двічі в рік на острів приходив корабель з їжею і необхідними матеріалами, Вільям ж натомість відвантажував кокосове масло. Але з часом візити кораблів на острів стали рідкісним явищем — спочатку вони почали приходити раз в три роки, а потім і зовсім перестали відвідувати острів. У листі Вільяма Марстерса від 6 січня 1888 року йдеться: «Мене привіз сюди містер Джон Брандер з Таїті, щоб я готував для нього кокосове масло. Протягом перших шести років їх суду регулярно відвідували мене, але після вони стали навідувати мене раз у два-три роки, а в 1878 році вони перестали сюди приходити». Однак, будучи працелюбною людиною, Вільям знайшов спосіб вижити.
На острові все ще стоїть оригінальна садиба Вільяма Марстерса, яка була побудована з корабельної деревини, зібраної після корабельних аварій
Коли власник острова Джон Брандер помер, острів, за наказом королеви Вікторії, перейшов у володіння Вільяму Марстерсу. Перед своєю смертю в 1899 році — коли його кокосові пальми загинули в результаті хвороби і чоловік помер від недоїдання — він розділив острів на три частини, по одній для кожної з своїх дружин. З часом населення зростало і сьогодні всі жителі, крім трьох, є його прямими нащадками.
У проміжку між 1950 і 1970 роками на маленькому острові проживало близько 300 осіб
Величезна кількість колишніх жителів покинули це місце, а невелика частина населення піддається високому ризику інцесту. Є випадки, коли люди вступали у шлюб після закінчення часу, так як їм доводилося з’ясовувати, наскільки тісно вони генетично пов’язані. Так, мер Палмерстона одного разу зізнався ЗМІ: «Батько [дружини] і мій батько були братами. Я не знав цього, але до того часу, коли ми це дізналися, було надто пізно і у нас вже були діти … На острові нікого немає, тому змішані шлюби тривають». Це одна з причин, чому населення острів неухильно скорочується — молоді люди хочуть мати більше можливостей для вступу в шлюб і народження здорових дітей.
У жителів острова є куди більше землі, ніж вони можуть обробляти, тому вони просять людей з усього світу приїжджати до них. Натомість кожному новоприбулому вони обіцяють абсолютно безкоштовно виділити ділянку сільськогосподарської землі, але поки добровольці не сильно поспішають на край землі.
