Але можу прискоритися

0
22

Перед Новим роком була у супермаркеті і виявила дешеву фотодрук. З собою як раз були флешка і диск з потрібними фотографіями. Фотки з флешки скопировались відразу, а от з диском почалися проблеми: бідний комп так і не зміг їх відкрити за ті 40 хвилин, що я витратила на продовольчий шопінг. Плюнула: терпіння чекати заради пари фоток ще годину не було. Вирішила скинути будинку на флешку і прийти в інший раз.

Наступного разу прийшла «підготовлена» — все потрібне на флешці. Ну, думаю, пара хвилин на замовлення, і можна бігти по своїх справах. Не тут-то було… В фотоотделе замовлення брала дівчина; крім мене, перед нею не було нікого. Продавець зайнята своїми справами, я, як порядна, чекаю, поки на мене звернуть увагу. Прочекала кілька хвилин, вирішила кашлянути — раптом я така непомітна?

— Одну секундочку!

Дівчина піднімається і йде ще на пару хвилин в лабораторію. Я вже починаю нудьгувати, чоловік вивчив всі вітрини навколо… Дівчина повертається і, не звертаючи на мене жодної уваги, починає записувати фотки на диск (мабуть, попереднє замовлення). Не витримую і прошу прийняти у мене цей нещасний десяток фоток, на що отримую ще більш роздратовано:

— Я ж вам ясно сказала: одну секундочку!

Напевно, у мене щось не те з почуттям часу… Дорога продавець, якщо ви це читаєте можна просто, по-людськи попросити почекати хвилин 5-10. Я обов’язково вас зрозумію!

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here