Стоїмо з мамою в зоомагазині. Беру своїй кішці хороший корм.
— Ой, підібрали тим влітку не зрозуміти кого в підвалі, тепер на неї ще й купу грошей переводити! Купи ти їй «Кітікет» за 30 рублів — і хай їсть, вона ж не породиста.
Ага, якщо не породиста, то нехай кошеня в підвалі здохне. І годувати його помиями можна. Так, мам, у тебе британська кішка їсть «Віскас», і ти вже замучила мене розповідями про її проносі. Годуй чим хочеш, але ось Муню твою мені шкода.
Приходимо до мене додому, відкриваю шафу.
— Ой, знову чергову шмотку стрьомний купила. Немає щоб плаття яке розовенькое, так ні ж — джинси та светри. А розмір який? XS? Ох-ох, треба терміново худнути, он, у тітки Каті Маша пишна, здорова, а ти — фу, бледнота. Скоро твій Ігор тебе і кине. Піде до здорової і не худою.
По-перше, ми з чоловіком живемо окремо від вас, батьки, і ніколи з вами не жили, у нас свій гарний дохід, і ми можемо купувати собі те, що вважаємо за потрібне. А мій XS з другим розміром грудей виглядає досить добре. Та, ні, мама, мій чоловік від мене не піде, він мене любить і вважає мою фігуру ідеальною. Прости вже.
— Ой, фу, живете без килима під ногами, купіть килим. І що це у вас тут незатишно так? Це з-за білих шторок, напевно, через них у вас будинок нагадує робочий кабінет.
Нагадаю тобі, мамо, що ми з чоловіком працюємо вдома, і у нас, на відміну від тебе, однушка, в якій стоять два наших робочих столу. Ми живемо в своїй квартирі, нехай і маленької, але ми нею задоволені. Ремонт робили самі — дозволю собі згадати, що ви нам нічим не допомогли. Нам подобаються наші штори, килим нам не потрібен. Дай мені можливість самій вирішувати, як у мене буде в квартирі. Якщо ти не забула, мамо, то я за освітою дизайнер. І от мені якраз не подобається у тебе вдома, але я мовчу. І ще — ми любимо витрачати гроші на подорожі, а не як ти: батьківщину продаси, але новий шафку купиш.
Відкриває шафу:
— Ти що-о-о, не прасуєш постільна білизна? Якусь чушку виховала!
Ні, мамо, це ти схиблена на тому, щоб все було складочка до складочке. Я прекрасно пам’ятаю, як ти била мене в дитинстві ременем за те, що я простирадло з двох сторін не погладила. Я як-то починала і у себе вдома так гладити, але чоловік піЕкшн шов, відібрав простирадло, згорнув і поклав у шафу, сказавши: «Не майся дуром, іди і дописывай картину, є більш важливі речі». І знаєш, мені це ніяк не заважає жити. Хочеш витрачати час на прасування простирадлом з двох сторін — витрачай.
Приходить додому чоловік.
— Ой, Ігор, ти що не побреешься? Фу, жити з бородою.
Господи, відчепися від мого чоловіка! Виховуй свого. Я люблю його, його бороду і поважаю його вибір свого зовнішнього вигляду, хоче так — нехай ходить так. В іншому він охайний хлопець — так-так-так, мама! — у випрасуваних джинсах і сорочці.
Обговорюємо поїздку в іншу країну.
— Ой, краще б в Таїланд з’їздили, там хоч море, і спека. Та й дешевше.
Ні, мамо, ми не любимо море і спеку, любиш — їдь. Ні, нас не бентежить питання грошей: ми накопичуємо, а не купуємо непотрібні килими в будинок.
В магазині нижньої білизни:
— Купи собі такі ось комплектики: і чоловіка порадуєш, і особисте життя разнообразишь.
Тобі яке діло до мого особистого життя? У мене з нею все дуже чудово без цих уродских китайських комплектів.
Йду годувати собак у дворі тим, що залишилося зі столу.
— Краще б завела подруг, ніж з заразою возитися. Фу, брудні тварини.
Ні, мамо, мені не треба подруг, я краще з собаками. Я не схоплю від них зарази, а от від людей порцію жовчі і безсердечності — цілком.
Милі батьки, якщо не хочете вкінець зіпсувати стосунки з дітьми, припиніть пхати свої «мудрі» носи в їх справи. Застроміть їх до себе в будинок, в особисте життя і інше та пронюхивайте там. Життя ваших дітей — це їхнє життя, а не ваша. Може, тому вони так швидко втекли з дому, що з вами нестерпно?
