Пам’ятається, пару-трійку тижнів тому тут дзвеніла сталь та проливалась кров в битві «офісний планктон проти всіх інших», у якій планктон люто доводив, що він пуп землі і не розуміє, чому ж його так не люблять і не поважають. Давайте подумаємо.
Для початку відкриємо будь планктоноориентированный сайт, наприклад, для пошуку роботи. На цьому сайті напевно буде розділ «Статті» або «Блоги». Заходимо і бачимо:
-
Як пройти стрес-співбесіда;
-
Як стати улюбленцем начальства;
-
Як ставитися до переробкам.
Суть статей завжди зводиться до одного і того ж: образи терпіти, жопу начальству лизати, за переробки грошей не просити, руки лизати і хвостом махати старанно. За це вас і не люблять. Ви готові терпіти знущання начальства, яке змушує вас безкоштовно попрацювати вночі, лише б вас не позбавили копійчаної премії. Поскаржитися в трудову інспекцію? Ніззя: зарплата-сіра, планктону плювати на податки, він буде нити про поганих дорогах, про поганих лікарів і ментів-хабарників, але буде і далі отримувати зарплату в конвертику: своя-то дупа дорожче. Планктон буде і далі розсовувати ноги (як героїня однієї з попередніх історій, яка «не повія, а жертва обставин») замість того, щоб влаштуватися на нормальну роботу. Він буде посміхатися ненависного начальника і плювати йому в спину, він буде працювати тільки тоді, коли на нього дивляться, він буде стукати на товариша по службі в надії підтягнутися ближче мовою у сфинктеру боса. Планктон не може навіть на власній сторінці в соцмережі писати те, що захоче: раптом її переглянуть? І її переглянуть, адже офісний хом’ячок вважає, що це в порядку речей. Він боїться навіть поза роботою зробити щось не так — раптом не сподобається начальству? А з особливим розумінням трудового законодавства з середньостатистичного офісу його викинуть миттєво.
Ви можете скільки завгодно тішити себе міфами про те, що на менеджерах земля тримається, і повторювати кожен ранок на корпоративних гімнах мантру: «Щоб щось робити, треба це щось вміти продавати», але якщо завтра звільнять менеджера Федю (або Іру) — фірма миттю запросить сотню «ефективних, креативних, комунікабельних», прожене їх через серію ганебних «інтерв’ю» і в кінці кінців вибере саму поступливу планктонину, готову співати ідіотські гімни, брати участь у дебільних конкурсах, дотримуватися «корпоративну культуру» і отримувати жовті кружечки, як в одній з минулих історій. І все. А ось якщо зникне воЕкшн або сисадмін — фірма постане як у прямому, так і в переносному сенсі. Від вас нічого не залежить, але при цьому ви умудряєтеся зневажати всіх «брудних роботяг», абсолютно забуваючи, що вони возять вас на метро, роблять вам ремонт, лагодять вашу техніку і отримують за це грошей майже завжди більше, ніж ви з вашим «вищою» освітою, отриманим за допомогою умовлянь, хабарів і продажу тіла.
Ви нікому не потрібні. Механік, токар і електронник будуть потрібні завжди, а «спеціаліст по зв’язках з громадськістю», «менеджер з управління мікрохвильовою піччю» та «PR-GV-NO-менеджер» вилетить з черговою кризою, причому в ряді випадків — у вікно або під машину.
