До життя особою

0
32

Я переїхав в цей район Москви три роки тому. Район мені зовсім чужий, знайомих — одна дружина. Поруч кілька магазинів різної спрямованості — від дрібних продуктових наметів до великого книжкового. Також неподалік є два ринку, по вихідним зовсім поруч відкривається третій.

Першим ділом, входячи в магазин, я вітаюся. Вже після того, як мені відповіли, що я кажу, за чим прийшов. Після того, як я отримую бажане, я кажу «Спасибі!» а йдучи — «Доброго дня!» На ринку ритуал трохи більш складний: у більшості продавців я запитаю, як у них йдуть справи, у знайомого молодого узбека — як здоров’я його старенького батька, який раніше торгував, а тепер все частіше залишається вдома. Чоловікам я потисну руку, з жінками переброшусь парою приємних фраз.

Який результат, запитаєте ви? В будь-якому магазині мені ніколи не продадуть нічого неякісного. Продавщиця з книжкового, коли ми зустрічаємося з нею по дорозі, повідомить мені про книжкові новинки. В половині магазинів у разі труднощів з готівкою я без проблем візьму товар в кредит. Фермери на недільному ринку привезуть мені овочі на замовлення. Скільки разів я чув: «Не беріть лопатку, вона сьогодні невдала. Візьміть краще окіст» або «Завтра завезуть свіжу яловичину. Приходьте, потрібний вам шматок виріжемо прямо з туші»! А всього-то треба спілкуватися чемно — і життя одразу повернеться до вас обличчям.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here