Відомо, що з паркуванням у столиці туго. Жахливо задовбали люди, які вказують, як мені паркуватися. Машина у мене стоїть на платній стоянці, що охороняється, але іноді виникає необхідність під’їхати до будинку. Тут-то все і починається.
— Молодий чоловік, приберіть звідси машину. Тут можна ставити, тільки якщо вам треба щось завантажити або розвантажити.
Я стою і слухаю це з двома величезними баулами в руках. Коментарі потрібні?
Або ось:
— Ви що, сліпий? Не бачите, що ви перегородили під’їзд до контейнера? Вранці приїде сміттєвоз і не зможе забрати сміття.
— Читати вмієте? — показую я на записку «Поїду через 20 хвилин» під склом.
— А що ви зі мною так розмовляєте?
— Як ви зі мною, так і я з вами.
Ще випадок:
— Тут машину ставити не можна!
— Чому?
— Тут чоловік ставить!
— Це ваше місце?
— Так.
— Покажіть документи.
— (з викликом) Які?!
— Які підтвердять, що це ваше місце.
Напружене мовчання. Дістаю комунікатор, швидко фотографую скандалістку.
— Машина простоїть півгодини. Якщо щось трапиться, заяву в міліцію буду писати на вас.
Обійшлося.
* * *
— Ви в цьому будинку живете?
— Так, а що?
— Та ні, просто на таких машинах, як ваша, одні ненормальні їздять!
У мене два штрафу за вісім років стажу. Задовбали.
