Приходили на Русь тюркомовні — і де вони тепер? Залишилися від них слова. Та які слова! Боярин, скарбник, кінь, собака, черевик — і несть їм числа. Не слова — пісня! До речі, ті ж тюркомовні занесли до нас і далекого гостя, китайське слово «книга».
Закликав Петро на Русь англійців і німців з голландцями. Перемішалися вони з нами, хто чиїй крові — вже й не розбереш. Одні слова залишилися: фляжка так баржа, кавалерійські корпуси з капітанами і генералами, армія, контора, що тарифні та орендні акти до апоплексії становить, а вже крейсера з вельботами та штурманів з компасами і згадувати нема чого.
Приходили на Русь французи. Прийшли — так і пішли ні з чим. Самі пішли, а слова залишили: шаромыжником бути не комільфо, краще в будуарі на кушетці з мадамой в вуалетке мармелад їсти. Але для того треба бути актором, а краще — режисером, щоб на кожній афіші будь-буржуа міг твоє ім’я побачити. Або бретером уславитися, з пістолетом дуельних не розлучатися. Або говорити куртуазійно, носити кашне і модне пальто.
Пішли французи, німці повернулися. Від німців залишилися нам бинти та шприци з шинами, ще трипер, хвороба срамная. Собаки: пуделі з мопсами, такси зі шпіц, шнауцери різні. Маклери з бухгалтерами, фрахт, векселі і улюблене всіма слово «крах». Шахісти ж германоязычным окреме спасибі скажуть.
Тепер ось англійці до нас знову занадилися. Ви правда думаєте, що російська мова їх не перетравить, не перемеле, не візьме від них самого потрібного і не виплюне, як лушпиння, все зайве?
Вистачить вже дбати за чистоту рідної мови. Задовбали ви, право слово.
